Карни́з (від грецького κορωνίς — закінчення, завершення, фр. corniche, англ. cornice, нім. Gesims) — завершення стіни споруди у вигляді горизонтального профільованого поясу, верхня виступаюча частина стіни, що підтримує дах і оберігає стіну при стіканні води з даху. Конструктивно визначається виносом — відстанню його краю від стінової площини.

Завершуючи верх стіни, віділяючи її край, карниз грає значну образну роль. Тому його використовують і при розчленуванні стіни на яруси, поверхи, і при завершенні стін в інтер'єрах.

Фриз (фр. frise від лат. phrygium — прикраса). Назва архітектурного елемента походить від стародавнього міста Фригія. В античній архітектурі фриз також називали зофором (від грец. Ζωφόρος).
1. Середня частина класичного антаблемента, яка розташована між архітравом і карнизом. У доричному ордері це — чергування метоп і тригліфів, в іонічному і корінфському — стрічка фризу залишається гладенькою або прикрашається рельєфними композиціями.
2. Витягнута по горизонталі скульптурна чи живописна композиція, яка прикрашає стіну (частіше її верхню частину) або підлогу.
3. Стрічкова орнаментальна композиція. Крім того, мають місце:
* Фриз алмазний — орнаментальна прикраса, виконана у вигляді гранованих кубиків.
* Фриз випуклий — у перетині має випуклу форму, внаслідок чого поверхня із скульптурним рельєфом відзначається багатством світлотіні. Бере початок у стародавньому Римі, коли прагнули до пишності і соковитості пластичних форм.
* Фриз городчастий — орнаментована стрічка, нижня частина якої вирішена у вигляді висячих зубців таким чином, що вони вписуються між однаковими рівнобедреними трикутниками, якщо їх умовно накреслити на поверхні стіни.